Загальна характеристика, ідейні та естетичні засади Ренесансу в європейській культурі Термін «Відродження»


Історичні риси та суспільно-політичні чинники формування ренесансної культури України



Скачати 200.38 Kb.
Сторінка2/6
Дата конвертації13.11.2019
Розмір200.38 Kb.
Назва файлуСемінар 4.docx
1   2   3   4   5   6
Історичні риси та суспільно-політичні чинники формування ренесансної культури України

Починаючи з середини XIV ст. культурне життя України розвивалося у несприят­ливих умовах. Територія України була розчленована між Польщею, Литвою, Угорщиною (закарпатські землі), Туреччиною (частина Буковини). Українські землі зазнавали безперервних спустошливих татарських вторгнень. Проте саме близько XIV XVI ст. у зв'язку з консолідацією українського народу, в умовах боротьби за свій дальший етнічний розвиток, на новий рівень піднімається його культура.

Використовуючи послаблення українських державних формацій після катастро­фічної навали татаро-монгольських орд, Литва захопила Чернігово-Сіверщину (в 50-х рр. XIV ст.), Поділля та Київщину з Переяславщиною (в 60-х рр. XIV ст.). У результаті запеклої боротьби за галицько-волинські землі між Литвою та Польщею, Польща загарбала Галицьку землю (1349 р.), і частину Західної Волині (Холм і Белз - 1377 р.), а Литва - більшу частину Волині.

Більш висока культура українських земель справила великий вплив на Литву, І руське1 право ("Руська Правда") позначилося на праві Литві, руська мова стала державною мовою Великого князівства Литовського. Культурна спадщина українських князівств розчинила в собі невелику язичницьку Литву, принісши сюди і свої форми суспільного устрою, і правові стосунки, і свою писемну мову.

Умови для розвитку української культури погіршилися внаслідок Кревської унії Литви з Польщею 1385 р. Згідно з договором про унію (об'єднання) 1385 р. литовський князь Ягайло зобов'язався перейти у католицьку віру і навернути в католицтво все язичницьке населення Литви. Городельська унія 1413 р. зміцнила політичний союз Польщі і Литви та обмежувала участь православних у державному управлінні, тільки католики могли брати участь у великокняжій раді. У Галичині починається рішучий наступ на "схизматів" (православних). Польські пани зайняли в Галичині вищі посади і захопили там великі земельні володіння. Значна частина галицької шляхти окатоличилась і ополячилась. Збільшився приплив у Галицьку землю привілейованих німецьких, польських, єврейських торговців, що відтісняли українських міщан від торговельної діяльності та участі у міському самоврядуванні. Магдебурзьке право в Україні, порівняно із Західною Європою мало свої особливості, носило обмежений характер, і значно посилювало позиції іноземців в українських містах. Соціальне гноблення українських міщан доповнювалося національно-релігійним гнітом, що посилився наприкінці XV ст. Українських міщан у Львові витісняли у передмістя, а в самому місті вони мали право жити тільки на одній вулиці ("вулиця Руська")- Для захисту своїх соціально-економічних та націольно-релігійних інтересів львівське міщанство уже в XV ст. першим створило свою організацію - церковне братство. Згодом такі братства виникли в багатьох містах України.

У другій половині XV ст. Україні почала загрожувати нова страшна небезпека з боку султанської Туреччини та її васала (з 1475 р.) - Кримського ханства. Турки-османи завоювали Візантію і 1453 р. впала її велична столиця - Константинополь. На початку XVI ст. турки підкорили собі Молдавію з Буковиною. Турецька навала була небезпекою, яка загрожувала всьому європейському розвиткові.

Татарські напади зустрічали незначний опір з боку польського і литовського урядів. Турецько-татарська небезпека, бажання литовської, української і білоруської шляхти отримати привілеї, які вже мала польська шляхта та агресивні плани польської дипломатії привели до укладання Люблінської унії 1569 р. Згідно з Люблінською угодою Литва зливалася з Польщею в одну державу - Річ Посполиту: із спільним главою, який титулувався королем польським і великим князем литовським і обирався на сеймі. Литва зрікається захоплених нею українських земель на користь Польщі. У складі автономного Литовського князівства залишилася Білорусія. Отже, польські магнати і шляхта, які остаточно захопили в 1387 р. Галичину і Західну Волинь, внаслідок Люблінської унії поширили своє панування майже на всю Україну.

Як вже зазначалося, в XVI ст. Європу охопив широкий реформаційний рух. Західноєвропейські реформаційні течії захопили, хоч і не глибоко, і польсько-литовську католицьку суспільність, що привело до послаблення католицької церкви. Однак ці складні часи не були тривалими і вже у 1560-х рр. спостерігаються виразні ознаки активізації католицької церкви. Підтримка католицької церкви урядами королів С. Баторія (1576-1586) і ще більше, Сигізмунда III (1587-1632) допомогли їй відновити свої позиції в політичній й державній сфері. Цьому посиленню своїх сил і енергії католицька церква Польщі завдячувала насамперед католицькому ордену єзуїтів. Прибувши до Польщі в 1560 р. (за іншими даними - 1569 р.) єзуїти заснували низку своїх конгрегацій і повели надзвичайно енергійну роботу по відновленню впливу католицької церкви й зміцненню католицького руху серед польської суспільності. Дуже скоро вони здобули сильний вплив на вищі верстви Польщі.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка