Загальна характеристика, ідейні та естетичні засади Ренесансу в європейській культурі Термін «Відродження»



Скачати 200.38 Kb.
Сторінка1/6
Дата конвертації13.11.2019
Розмір200.38 Kb.
Назва файлуСемінар 4.docx
  1   2   3   4   5   6

Загальна характеристика, ідейні та естетичні засади Ренесансу в європейській культурі

Термін «Відродження» вперше використав Джорджіо Вазарі – італійський мислитель і художник XVI століття. Так він позначив перехідну епоху в історії європейської культури від Середньовіччя до Нового часу з 1250 по 1550 роки.

Усередині цього періоду Відродження поділяється на такі етапи: ІІ половина XIII – XIV ст. – Проторенесанс; XV ст. – ранній Ренесанс; кінець XV – І третина XVI століття – Високий Ренесанс.

Передумови Відродження

1. Становлення європейської цивілізації супроводжується формуванням ринкових відносин із переважанням товарного виробництва. Поступово долається натуральний характер господарства й утверджується грошова форма доходів. Розвиток товарно-грошових відносин у свою чергу призвів до розхитування догматизму й авторитаризму у світогляді. Молода буржуазія гостро потребувала наукових знань і вмінь застосовувати їх на практиці.

2. У результаті значних географічних відкриттів (перші кругосвітні подорожі Колумба, Магеллана) розширювалися торговельні відносини, які разом з астрономічними відкриттями й обґрунтуванням геліоцентричної системи Г. Галілеєм, Дж. Бруно і М. Коперніком сприяли виробленню нового погляду на Всесвіт. Світ, що оточує людину, серйозно розширився. З'явилися нові, часом приголомшливі знання, і це викликало дедалі більший інтерес до його пізнання.

У найширшому значенні Відродженням прийнято розуміти як спрямованість культури до воскресіння («відродження») античності. У зв'язку з цим культуру Ренесансу розглядають насамперед як заперечення середньовіччя, як явище, що протистоїть середньовічним духовним традиціям. В Італії, на батьківщині античності, відроджується ідеал прекрасної, гармонійної людини. Людина знову стає головною темою мистецтва. Це не означає, звичайно, що Відродження повністю повторює античний період у мистецтві. За культурою Відродження стоїть тисячоліття середньовіччя, християнської релігії, нового світогляду, який породив нові естетичні ідеали, збагатив мистецтво і новими сюжетами, і новою стилістикою. Це найбільш загальна характеристика Ренесансу, що дозволяє виділити основні риси цього періоду:



  • у центр світогляду і життєвої практики діячів Відродження – людська індивідуальність;

  • культ світського (тобто нецерковного) життя з підкресленим прагненням до чуттєвих задоволень;

  • прагнення надати релігії світського духу; «світський дух релігії» розуміли так: залишаючись релігійними людьми (християнами), представники Відродження стали менше надавати значення обрядовому і культовому вияву релігійного життя, зосередивши увагу на її внутрішньому, духовному змісті; для осмислення християнських цінностей вони часто спиралися на ідеї дохристиянських античних (тобто язичницьких) релігійних вчень;

  • змінюється ставлення до вчень середньовічної схоластики, починається звільнення від влади колишніх авторитетів; представники Відродження сміливо критикували, наприклад, Аристотеля, чого зазвичай не могли допустити схоластичні мислителі;

  • особлива увага до минулого, до старовини; антична греко-римська культура стала предметом уважного вивчення, поклоніння й наслідування;

  • надзвичайний інтерес до мистецтв.

Ідейною основою ренесансної культури був гуманізм, світсько-раціоналістичний за своєю головною спрямованістю, світогляд. Він лише частково відображав інтереси і настрої соціальної верхівки, будучи світоглядом демократичним, бо звільнював свідомість людини від класових, церковно-схоластичних кайданів, сприяв активному життю.

Гуманізм варто розглядати як головний ідейний зміст культури Відродження. Об’єднують культуру різних європейських народів саме ідеї гуманізму. Еволюція всередині самого Відродження пов’язана з тим, що принципи та ідеї, висунуті ранніми гуманістами, розвиваються, перевіряються і доповнюються в зріле Відродження та спростовуються в пізній період, який характеризується появою трагічного світовідчуття та скептицизму.

Гуманістичний світогляд став одним із найбільш прогресивних завоювань епохи Відродження, що спричинив сильний вплив на весь наступний розвиток європейської культури.

Однією з найважливіших особливостей естетики Відродження є тісний зв'язок з художньою практикою. Це прикладна естетика, що ставила метою рішення конкретних питань мистецтва. Згідно гуманістам, світ по своїй глибокій суті прекрасний: краса лежить в його законах. Мистецтво повинно відкрити ці об'єктивні закони і керуватися ними.

Головна теза естетики Відродження – це положення про те, що мистецтво є відображенням дійсності. Відтворення в мистецтві природи і людини, це довершене творіння природи. Не дивлячись на те, що естетика Відродження не представляла абсолютно однорідного явища, вона була реалістичною естетикою, тісно пов'язаною з художньою практикою, направленою на дійсність.

Особливістю культури Відродження є наявність міської культури, яка дозволила людині більше незалежності і самоствердження. Міська культура створювала нових людей, формувала нове відношення до життя, створювала атмосферу, в якій народжувалися великі ідеї і великі твори. Але ідейно все це оформлялося на елітарному рівні.



Видатними представниками цього періоду були Леонардо да ВінчіМікеланджелоРафаельДжорджонеТіціан (Італія), Альбрехт ДюрерУльріх фон Гуттен, Г. Гольбайн (Німеччина), Франсуа Рабле (Франція), ШекспірТомас Мор (Англія), Мігель СервантесЛопе де Вега (Іспанія), Еразм Роттердамський, П. Рубенс, Х. Рембрандт (Нідерланди, Фландрія) та багато інших.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка