Собівартість продукції тваринництва



Сторінка1/2
Дата конвертації12.11.2019
Розмір0.91 Mb.
Назва файлу418914.docx
  1   2


Собівартість продукції тваринництва


Зміст
Вступ

Розділ 1. Собівартість – важливий фактор підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва

1.1 Поняття та види собівартості продукції

1.2 Послідовність та методика визначення собівартості продукції тваринництва

1.3 Показники собівартості продукції та завдання аналізу

Розділ 2. Основні принципи планування, обліку та калькулювання продукції тваринництва

2.1 Виробничо-економічна характеристика господарства

2.2 Рівень собівартості основних видів продукції тваринництва

2.3 Фактори собівартості продукції тваринництва

2.4 Аналіз структури виробничих витрат в тваринництві за основними видами продукції (молоко, приріст ВРХ, яйця та ін.)

Розділ 3. Індексний аналіз виробничих витрат і собівартості продукції в тваринництві

3.1 Індексний аналіз виробничих витрат в тваринництва

3.2 Індексний аналіз факторів собівартості 1 ц продукції

Розділ 4. Шляхи зниження собівартості продукції тваринництва та її вплив на рентабельність

Висновки

Список використаних джерел

Додатки
Вступ
Процес виробництва являє собою продуктивне використання факторів виробництва – робочої сили та засобів виробництва. Жива праця робітника створює чистий продукт. Вартість засобів виробництва переноситься на новостворений продукт у вигляді матеріальних витрат – витрат виробництва.

Витрати виробництва – це загальна економічна категорія. Вони виражають те, у що обходиться створення продукту підприємству.

Витрати виробництва роздвоюються на суспільні або суспільно необхідні та витрати окремих підприємств.

Під суспільними, або суспільно необхідними витратами розуміють затрати абстрактної минулої та живої праці, яка необхідна суспільству для виготовлення одиниці певного виду товару потрібної якості при досягнутому рівні розвитку виробництва. Суспільно необхідні витрати становлять вартість товару.

Вони формуються в процесі виробництва товарів конкретними підприємствами-виробниками, на основі індивідуальних затрат праці. Підприємства базуються на різних типах власності, мають різні виробничі потужності, технічне оснащення, використовують різні технології, тому витрати підприємств на виробництво товарів будуть різними. Однак на ринку товарів всі однакові товари витупають єдиною масою і незалежно від затрат кожного індивідуального виробника подаються за єдиною ціною. Ринок знеособлює індивідуальні затрати і тим самим показує, яку кількість праці коштує суспільству виробництво даного товару

Сукупні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції у вартісному виразі називають собівартістю продукції.

Для правильного визначення показників собівартості дуже важливо ґрунтовно засвоїти питання про послідовність і методи розрахунку собівартості сільськогосподарської продукції. Насамперед потрібно детально вивчити послідовність визначення собівартості продукції, що зумовлена специфікою аграрного виробництва, в процесі якого продукція і послуги одних виробництв виробничо споживається іншими. Важливо дотримуватися і подальшої послідовності визначення собівартості, оскільки допущене відхилення від загальноприйнятого порядку на будь-якому етапі калькулювання обов’язково призведе до неправильного визначення рівня цього показника.

За об’єкт дослідження взято ТОВ НТЦ "Лан" , яке знаходиться в с. Щербані, Вознесенського району, Миколаївської області.

Метою даної роботи є аналіз сучасного рівня собівартості продукції тваринництва в господарстві та знаходження шляхів її зниження з метою підвищення економічної ефективності роботи сільськогосподарського підприємства в цілому.

Для досягнення цієї мети у роботі будуть вирішені наступні завдання:



  • розглянути поняття собівартості як важливий фактор підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва;

  • проаналізувати сучасний рівень собівартості продукції тваринництва в господарстві;

  • визначити шляхи зниження собівартості продукції та її вплив на рентабельність виробництва.

Предметом дослідження є питання зниження собівартості виробництва основних видів продукції тваринництва в ринкових умовах.

В процесі виконання роботи були використанні дані таких річних форм звітності, як форма № 50 – с/г "Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств", форма № 11 - ОЗ "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)", форма № 24 "Звіт про стан тваринництва", річний звіт ТОВ НТЦ "Лан" Вознесенського району за 2005 – 2007 роки. Робота складається із вступу,чотирьох розділів, висновку, списку використаної літератури. Загальний її обсяг складає 49 сторінок, в тому числі 13 таблиць. Робота містить 2 додатки.

РОЗДІЛ 1. Собівартість – важливий фактор підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва
1.1 Поняття та види собівартості продукції
Собівартість – економічний показник, що відображає в грошовій формі суму всіх затрат підприємства на виробництво одиниці певного виду продукції, або виконання одиниці роботи, тобто затрати на використані засоби виробництва і витрати на оплату праці.

Собівартість одиниці продукції – узагальнюючий економічний показник господарської діяльності підприємства, в якому відображається рівень організації і технології виробництва, використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Вона показує,в що обходиться сільськогосподарському підприємству виробництво і реалізація продукції того чи іншого виду.[2]

Під собівартістю слід розуміти сукупність матеріальних і трудових витрат підприємства у грошовій формі на виробництво одиниці продукції даного виду.

Собівартість продукції – це виражена в грошовій формі та частина її вартості,яка відшкодовує витрати підприємства на споживання засобів виробництва (уречевлена праця і оплата праці співробітників).

Собівартість продукції використовується для визначення рентабельності виробництва,економічно обґрунтованого планування і вирішення важливих народногосподарських завдань (встановлення економічного обґрунтованих цін на сільськогосподарську продукцію, раціональне розміщення і спеціалізація сільськогосподарського виробництва по зонах країни та ін.).

Планування обліку витрат та обчислення собівартості сільськогосподарської продукції сприяють підвищенню економічної ефективності виробництва.[8]

Вся маса матеріальних благ, вироблених за певний відрізок часу у підприємстві, становить його валовий продукт. Частина вартості валового продукту, яка залишається після відшкодування спожитих засобів виробництва, є валовим доходом. Чистий дохід являє собою частину валового доходу, яка залишається після відрахування новоствореної вартості (витрат на оплату праці). Відповідно у вартість продукції входять :


  • вартість спожитих засобів виробництва (уречевлена праця);

  • вартість продукту,створеного необхідною працею (оплата праці);

  • вартість продукту, створеного додатковою працею (чистий дохід).

Собівартість продукції включає тільки витрачені засоби виробництва і продукт, створений необхідною працею.

Величина виробничих витрат на одиницю продукції залежить від багатьох факторів : спеціалізації, розміру й інтенсивності виробництва, ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, природних умов тощо.[10]

У сільськогосподарському виробництві розрізняють кілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно - економічних і природних умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі форми її , як середньогалузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньо зональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно – територіального принципу – по району, області.

За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну ) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати, пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко – місця зберігання. В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.[3]

Залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції розрізняють планову, фактичну й очікувану собівартість.

Планова собівартість визначається до початку робочого періоду. Вона має велике значення у здійсненні режиму економії й організації дійового контролю за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств і їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.

Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції. Вона дає змогу визначити прибуток підприємства та економічну ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), з’ясувати причини низької дохідності або збитковості окремих галузей, виявити резерви скорочення витрат на одиницю продукції.

Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів.[9]


1.2 Послідовність і методика визначення собівартості продукції тваринництва
Визначення собівартості продукції називається калькуляцією.

Визначення собівартості різних видів продукції (робіт, послуг) ґрунтується на загальних для планування та обліку принципах і знаходить своє відображення в єдності об’єктів калькуляції, статей витрат і методики їх розподілу. В плануванні й обліку розраховуються і використовуються в економічній роботі такі показники собівартості:



  1. собівартість усієї продукції;

  2. собівартість одиниці продукції;

  3. витрати на одну грошову одиницю вартості продукції.[4]

Собівартість одиниці продукції визначається діленням собівартості всієї продукції відповідно виду на її обсяг у натуральному вигляді, а витрати на одну грошову одиницю продукції – відношення собівартості всієї продукції до її обсягу у вартісному виразі.

При визначенні собівартості насамперед уточнюють обсяг виробленої продукції і витрати на її виробництво. Потім розподіляють за призначенням витрат на утримання основних засобів відповідно до визначених підприємством об’єктів планування й обліку. Собівартість сільськогосподарської продукції (робіт і послуг) розраховується в певній послідовності, оскільки продукція і послуги одних виробництв у процесі господарської діяльності виробничо споживаються іншими. Розрахунок собівартості потрібно починати з допоміжних і обслуговуючих виробництв, що надають послуги основному виробництву (автомобільний парк, гужовий транспорт, водопостачання тощо).[13]

Собівартість робіт і послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв також визначається в певній послідовності, оскільки вони, в свою чергу, взаємно обслуговують один одного. Тому визначення собівартості починають з того виробництва, яке порівняно менше споживало послуги інших допоміжних і обслуговуючих виробництв. Витрати цих виробництв за об’єктами планування й обліку розподіляються пропорційно наданим послугам і виконаним роботам.

Наступним етапом визначення собівартості є розподіл загальних витрат на зрошення та осушення земель, їх вапнування і гіпсування. Потім розподіляються загальновиробничі витрати, списуються з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат. У результаті таких дій по кожному об’єкту обліку є можливість обчислити загальну суму операційних витрат і собівартість продукції рослинництва. Далі визначається собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції. Потім розподіляються витрати на утримання кормоцехів і розраховується собівартість продукції тваринництва, а відтак – і продукції промислових виробництв з переробки тваринницької продукції.[2]

Визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби і птиці

Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці є приріст живої маси, одержаний у звітному періоді, та жива маса тварин.

Собівартість 1 ц приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається, виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції ),вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств,, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин). Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість 1 ц живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули). На підставі роз ранкової собівартості 1 ц живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не міняється.[10]

Визначення собівартості продукції скотарства

У молочному скотарстві розраховується собівартість 1 ц молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість 1 кормо-дня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів. Для визначення собівартості 1 ц молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.[4]

У підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні призначених для реалізації корів-первісток, витрати їх утримання до розтелення (без вартості побічної продукції) відносяться на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду, а витрати на їх утримання з часу розтелення до реалізації становитимуть собівартість одержаного від них молока.

У м’ясному скотарстві одна голова приплоду оцінюється виходячи з його живої маси і планової собівартості 1 ц живої аси і планової собівартості 1 ц живої маси телят при відлученні.

Собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку (включаючи і масу одержаного приплоду) складається із витрат на утримання корів і нетелів (останні за 2 місяці до розтелення переводяться в основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції та молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами).

Собівартість 1 ц живої ваги визначається діленням суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу протягом року, на загальну живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули) та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розрахована собівартість 1 ц використовується для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені в старші групи.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняка старше 8 місяців та худоби на відгодівлі визначається аналогічно собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби та птиці.[8]

Визначення собівартості продукції свинарства

Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок, з поросятами до їх відлучення та кнурів) становлять собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).

Собівартість 1 ц живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишилися під матками на кінець року.[9]

Визначення собівартості продукції вівчарства

Витрати на утримання дорослого поголів’я і молодняка овець, а також на їх стрижку розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко,а також шкура загиблих тварин вважається побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами, а гній - за нормативно-розрахунковою вартістю.

На собівартість приплоду ягнят відносяться в романівському вівчарстві 12 %, каракульному – 15 %, а в усіх інших напрямках – 10% загальної суми на отримання овець основного стада. В підприємствах, де не створюються отари маточного стада і вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відносять частина (у зазначеному розмірі) загальної суми в трат.

Витрати на утримання овець ( без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною (1ц вовни прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси, 1 центнер якого беруть за одиницю.

Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.

Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.[2]

Визначення собівартості продукції птахівництва

У птахівництві обчислюють собівартість яєць, одержаних від дорослої птиці, добових курчат (вихід здорових курчат із інкубаторів), приросту із інкубаторів, приросту і ділового виходу вирощуваного молодняку. При цьому по кожному виду птиці собівартість основних видів продукції обраховують на основі даних роздільного обліку і планування витрат по групах дорослої птиці і молодняку. Собівартість добових курчат визначають вартість закладених яєць на інкубацію (без вартості відібраних незапліднених яєць і відходів виробництва).[16]

Визначення собівартості продукції звіринництва

У звіринництві по норках, лисицях, песцях вираховують собівартість звітного року, по соболях, бобрах і нутріях – ділового приплоду і приросту молодняку народження минулих років. По всіх видах звірів собівартість однієї голови приплоду визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада з приплодом народження звітного року (без вартості побічної продукції) на фактичну кількість голів ділового виходу приплоду.

У кролівництві собівартість приплоду і вирощеного молодняку визначається так само, як і в звіринництві.

Визначення собівартості продукції бджільництва

Собівартість продукції бджільництва обчислюють, виходячи з виробничого напрямку цієї галузі, за встановленими коефіцієнтами.[10]


1.3 Показники собівартості продукції та завдання аналізу
Процентне відношення витрат за окремими статтями до їх загальної суми визначають структуру собівартості продукції. Для різних видів сільськогосподарської продукції вона різна, що зумовлено технологічними особливостями галузей і неоднаковою трудомісткістю виробництва. Дані про структуру собівартості дають повне уявлення про те, яку саме статті витрат займають найбільшу питому вагу і справляють вирішальний вплив на формування її рівня. Така інформація вкрай необхідна з огляду на те, що досягти істотного зниження собівартості сільськогосподарської продукції можна, передусім, у результаті раціонального скорочення витрат саме за цими статтями.[14]

Для повнішого уявлення про можливості скорочення витрат необхідно розрахувати структуру собівартості в абсолютному виразі, тобто відношення загальної суми витрат за відповідною статтею до загального обсягу продукції, що калькулюється. Такий результат можна отримати, якщо обчислити цей показник за формулою:


Вj=, (1.1)
де Вj – виробничі витрати j-го елемента на 1 ц продукції або на 1 грн валової продукції; С – собівартість 1 ц продукції, грн.; Пj – питома вага j-го елемента витрат у структурі собівартості у відносному виразі. Щоб визначити, за рахунок яких елементів витрат змінилася собівартість центнера продукції або однієї грошової одиниці валової продукції ( в цілому по підприємству), потрібно від абсолютної величини j-го елемента звітного року відняти абсолютний розмір цього ж елемента витрат у базовому році. При цьому має витримуватись рівність :

собівартість тваринництво витрата калькулювання



, (1.2)
де виробничі витрати j-го елемента на 1 ц або 1 грн валової продукції відповідно у звітному і базовому роках; - собівартість 1 ц продукції або 1 грн валової продукції у звітному і базовому роках; С – кількісна зміна собівартості у звітному році порівняно з базовим.[15]

У ході аналізу важливо визначити склад і структуру витрат в тваринництві , потім визначати основні напрямки зміни собівартості одиниці продукції, виявити причини їх відхилення.

Для визначення впливу причин відхилення собівартості окремих продукції тваринництва можна використовувати два способи поглибленого аналізу. При першому способі рахують витрати по кожній статті у розрахунку на 1 ц продукції та визначають відхилення витрат на 1 ц продукції по окремим статтям.

При другому способі аналізу визначають вплив на собівартість окремих видів продукції тваринництва рівня виробничих витрат на 1 голову.

Потім вивчають причини відхилення кожного з цих факторів у звітному періоді порівняно з базисним.

Аналізуючи собівартість сільськогосподарської продукції, порівнюють фактичний рівень собівартості з плановим, вивчають її динаміку, а також встановлюють вплив окремих факторів на собівартість продукції. Для цього обчислюють індивідуальні і загальні індекси.



Загальний індекс виробничих витрат обчислюється за формулою :
= , (1.3)
де ,  – рівень собівартості одиниці продукції у базисному і звітному періодах;  - обсяг виробленої продукції кожного виду у базисному і звітному періодах.

Оскільки обсяг виробничих витрат залежить від кількості виробленої продукції і собівартості одиниці продукції, то загальний індекс можна розкласти на такі індекси :



  1. обсяг продукції


, (1.4)


  1. собівартості продукції

, (1.5)


Приріст (зниження) виробничих витрат визначають як різницю між витратами у звітному і базисному періодах
, (1.6)
у тому числі за рахунок

  1. зміни обсягу виробленої продукції


, (1.7)


  1. зміни собівартості одиниці продукції


, (1.8)

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка