Реферат з навчальної дисципліни «Правознавство» Тема: «Основні положення Воєнної доктрини України» Виконав: курсант навчальної групи Перевірив


РОЗДІЛ II. ВОЄННО-СТРАТЕГІЧНА СКЛАДОВА ВОЄННОЇ ДОКТРИНИ



Скачати 268.3 Kb.
Сторінка5/8
Дата конвертації12.11.2019
Розмір268.3 Kb.
Назва файлуОсновні положення воєнної доктрини України - Дудка.doc
ТипРеферат
1   2   3   4   5   6   7   8
РОЗДІЛ II.

ВОЄННО-СТРАТЕГІЧНА СКЛАДОВА ВОЄННОЇ ДОКТРИНИ

Метою оборони України є підготовка держави до збройного захисту, а також її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

У найближчій перспективі можливість широкомасштабного застосування воєнної сили проти України є малоймовірною. Проте не виключається можливість, що за певних обставин Україна може бути втягнута у воєнні конфлікти різної інтенсивності.

Воєнний конфлікт як спосіб розв'язання суперечностей між державами з двостороннім застосуванням зброї або у разі збройного зіткнення всередині держави може відбуватися у формі:

– регіональної війни (конфлікт високої інтенсивності) – війни між державами (коаліціями держав), які для досягнення своїх політичних цілей використовують усі наявні сили та засоби, не виключаючи застосування зброї масового ураження;

– локальної війни (конфлікт середньої інтенсивності) - війни між державами, що ведеться з обмеженими цілями, для досягнення яких використовуються звичайні засоби збройної боротьби з обмеженням масштабу і району їх застосування;

– збройного конфлікту (конфлікт низької інтенсивності) - обмеженого збройного зіткнення між двома державами чи збройного зіткнення всередині держави, яке є сукупністю воєнних (бойових) дій і не переходить у війну (відсутність правового акта про оголошення стану війни).

Характерними рисами сучасної збройної боротьби є:

– широке застосування новітніх систем озброєння та військової техніки, зокрема застосування високоточної зброї, засобів повітряного нападу, розвідки та радіоелектронної боротьби;

– зростання ролі і значущості протиборства в інформаційній сфері, використання новітніх інформаційних технологій;

– високоманеврові (мобільні) дії військ (сил) на розрізнених напрямках із широким застосуванням сил швидкого реагування, аеромобільних військ, десантів і військ спеціального призначення;

– широке застосування спеціальних (неконтактних) способів ведення збройної боротьби (спеціальних операцій), дальнього вогневого та електронного ураження, підривних дій;

– одночасне ураження військ (сил), об'єктів тилу, економіки, комунікацій на всій території воюючих сторін;

– збільшення масштабів збройної боротьби (втягнення у воєнний конфлікт багатьох держав) і спектра засобів, що застосовуються (включаючи зброю масового ураження).

У рамках удосконалення системи забезпечення національної безпеки у воєнній сфері Україна здійснюватиме реформу власних Збройних Сил, які за своїм характером, складом, системою управління, навчання і підготовки мають наближатися до стандартів збройних сил держав-членів НАТО.

Характер загроз національній безпеці України у воєнній сфері визначає необхідність мати у складі ЗСУ такі функціональні структури, як Об'єднані сили швидкого реагування, Основні сили оборони та Стратегічні резерви.

Об'єднані сили швидкого реагування призначені для запобігання, воєнно-силового стримування можливої агресії проти України, негайного реагування на загрози і збройні конфлікти з метою їх нейтралізації та недопущення переростання у локальну чи регіональну війну.

У мирний час Об'єднані сили швидкого реагування забезпечують захист від терористичних посягань своїх військових об'єктів, а також повинні бути готові до участі у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави з-за меж України, у миротворчих операціях, ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф і стихійного лиха.

Основні сили оборони призначені для відсічі агресії, розгрому противника та створення умов для припинення воєнних дій, укладення миру, а також для підсилення Об'єднаних сил швидкого реагування під час ліквідації ними збройного конфлікту на загрозливому напрямі та застосування у локальній (регіональній) війні.

Стратегічні резерви забезпечують стійкість оборони України, підсилення (заміну) військ зі складу основних сил борони та можуть розгортатися напередодні або в ході збройного конфлікту (війни).

Основними воєнно-стратегічними цілями застосування ЗСУ, інших військових формувань є:

– у Збройному конфлікті – забезпечення недоторканності державного кордону, ліквідація збройного конфлікту та створення умов для стабілізації обстановки відповідно до норм міжнародного права та законодавства України;

– у локальній чи регіональній війні – захист суверенітету і територіальної цілісності України, відсіч збройній агресії, розгром військ агресора, які вторглися на територію держави, забезпечення укладення миру на вигідних умовах;

– у міжнародних миротворчих операціях – запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх конфліктів; урегулювання або створення

умов для розв'язання міждержавних чи внутрішніх конфліктів за згодою їх сторін або з використанням примусових заходів за рішенням Ради Безпеки ООН; виконання функцій із забезпечення безпеки і додержання прав людини; усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії.

Основні завдання ЗСУ у мирний час:

– здійснення розвідувальної та інформаційно-аналітичної діяльності в інтересах оборони держави;

– підтримання військ (сил) у постійній бойовій і мобілізаційній

готовності;

– несення бойового чергування;

– проведення заходів з оперативної, бойової, мобілізаційної та гуманітарної підготовки військ (сил) до виконання завдань за призначенням;

– здійснення заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки;

– участь у здійсненні заходів з підготовки до територіальної оборони;

– участь у створенні, підготовці та накопиченні мобілізаційних ресурсів і непорушного запасу;

– участь у накопиченні озброєння, військової техніки, інших матеріальних ресурсів у непорушному запасі та мобілізаційному резерві, а також створенні резерву військово-навчених людських ресурсів;

– надання допомоги центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам виконавчої влади АР Крим, органам місцевого самоврядування в проведенні пошукових та аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

– участь у виконанні міжнародних договорів України щодо контролю над озброєнням;

– участь у заходах з міжнародного співробітництва (на двосторонніх і багатосторонніх засадах) та у міжнародних миротворчих операціях.

Завданнями інших військових формувань та правоохоронних органів у мирний час є участь у стратегічному плануванні застосування ЗСУ, здійснення разом із ЗСУ підготовки та забезпечення готовності до спільних дій з метою оборони держави.

Основні завдання ЗСУ в особливий період до початку збройної агресії:

– активізація розвідки з метою своєчасного попередження Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України про можливу збройну агресію та приведення у вищі ступені бойової готовності військ (сил);

– посилення охорони і захист державного кордону, захист повітряного простору;

– створення та нарощування угруповань військ (сил) на загрозливих напрямах, у тому числі проведення стратегічного розгортання (часткового або повного) ЗСУ.

Основні завдання інших військових формувань та правоохоронних органів в особливий період до початку збройної агресії:

– участь у прикритті стратегічного розгортання ЗСУ та у веденні територіальної оборони держави;

– участь в евакуації населення з прикордонних районів на напрямах можливої збройної агресії.

Основні завдання ЗСУ в особливий період у разі збройної агресії:

– проведення стратегічного розгортання ЗСУ та створення угруповань військ (сил) для відсічі збройній агресії;

– відбиття нападу агресора з повітря, суші і моря та недопущення вторгнення угруповань його військ (сил) на територію держави;

– ведення операцій і бойових дій з метою завдання поразки військам (силам) агресора, його розгрому та створення умов для укладення миру;

– ліквідація (локалізація, нейтралізація) збройного конфлікту в

разі його виникнення.

Завдання інших військових формувань та правоохоронних

органів в особливий період у разі збройної агресії:

– участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану;

– участь у виконанні завдань територіальної оборони;

– захист населення, об'єктів економіки та інфраструктури від впливу засобів ураження, застосованих агресором.

Застосування ЗСУ, інших військових формувань та правоохоронних органів у воєнних конфліктах визначається Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами з урахуванням принципів і

норм міжнародного права щодо стримування та відсічі збройній агресії і рунтується на загальних принципах військового мистецтва.

Під час відсічі збройній агресії Україна вважає за можливе застосовувати всі форми, способи і засоби збройної боротьби, які в обставинах, що склалися, є найбільш ефективними.

У разі розв'язання збройної агресії проти України не виключається перенесення ЗСУ бойових дій на територію агресора з метою його повного розгрому.

Основними формами застосування ЗСУ, інших військових формувань є стратегічні дії ЗСУ, операції, бойові дії, удари, бої з'єднань і військових частин

ЗСУ, інших військових формувань – у регіональній, локальній війнах, збройному конфлікті та дії миротворчих контингентів у міжнародних миротворчих операціях.

Способи застосування ЗСУ, інших військових формувань визначаються відповідно до Плану стратегічного застосування Збройних Сил України, що розробляється ГШ ЗСУ, залежно від умов обстановки, що склалася, сил і засобів збройної боротьби, які застосовуються, характеру та масштабу воєнних (бойових) дій.

Основні завдання ЗСУ, інших військових формувань та правоохоронних органів після відсічі збройній агресії:

– відновлення боєздатності ЗСУ та інших військових формувань;

– демобілізація ЗСУ, інших військових формувань;

– надання допомоги населенню, центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам влади АР Крим та органам місцевого самоврядування у ліквідації наслідків воєнних (бойових) дій.

Основними умовами припинення Україною воєнних дій проти

агресора є:

– припинення агресором воєнних (бойових) дій, відмова від будь-яких агресивних намірів стосовно України і повне відновлення територіальної цілісності України;

– надання агресором гарантій щодо відшкодування втрат, завданих

Україні внаслідок збройної агресії.

ЗСУ, інші військові формування та правоохоронні органи залучаються до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану відповідно до закону.

ЗСУ, інші військові формування та правоохоронні органи здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами.

Для участі в міжнародних миротворчих операціях Україна направляє миротворчі контингенти, миротворчий персонал і надає матеріально-технічні ресурси та послуги для використання у зазначених операціях.

Правові, організаційні та фінансові засади участі України в міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною миротворчих контингентів і миротворчого персоналу визначаються міжнародними договорами України відповідно до закону.

Основними завданнями ЗСУ, інших військових формувань під час надання військової допомоги іншим державам є:

– передання досвіду з питань будівництва і реформування збройних сил, підтримання їх у боєздатному стані та бойового застосування шляхом направлення радників і спеціалістів;

– здійснення повітряних (морських) перевезень військ (сил) і матеріальних засобів;

– підготовка спеціалістів і кадрів для збройних сил, інших

військових формувань;

– участь підрозділів ЗСУ, інших військових формувань у виконанні бойових, миротворчих або гуманітарних завдань, пов'язаних із захистом цивільного населення від радіаційної, хімічної, біологічної небезпеки та ліквідацією наслідків застосування зброї масового ураження, надзвичайних

ситуацій природного та техногенного характеру.

Керівництво ЗСУ здійснюється Президентом України - Верховним Головнокомандуваче. В особливий період стратегічне керівництво Збройними

Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними

органами Президент України здійснює через Ставку Верховного Головнокомандувача (у разі її створення), робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України. Безпосереднє керівництво ЗСУ в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач ЗСУ. Основними завданнями керівництва ЗСУ, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами в мирний і воєнний час є:

– визначення перспектив і забезпечення реформування та розвитку

ЗСУ, інших військових формувань;

– підготовка та прийняття стратегічних рішень щодо застосування

ЗСУ, інших військових формувань:

– стратегічне планування застосування

інших військових формувань;

– координація оперативної і мобілізаційної підготовки Збройних

Таким чином, у рамках удосконалення системи забезпечення національної безпеки у воєнній сфері Україна здійснюватиме реформу власних Збройних Сил, які за своїм характером, складом, системою управління, навчання і підготовки мають наближатися до стандартів збройних сил держав - членів НАТО. Характер загроз національній безпеці України у воєнній сфері визначає необхідність мати у складі ЗСУ такі функціональні структури, як Об'єднані сили швидкого реагування, Основні сили оборони та Стратегічні резерви. Об'єднані сили швидкого реагування призначені для запобігання, воєнно-силового стримування можливої агресії проти України, негайного реагування на загрози і збройні конфлікти з метою їх нейтралізації та недопущення переростання у локальну чи регіональну війну. У мирний час Об'єднані сили швидкого реагування забезпечують захист від терористичних посягань своїх військових об'єктів, а також повинні бути готові до участі у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави з-за меж України, у миротворчих операціях, ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф і стихійного лиха.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка