План. Вступ. Основна частина



Скачати 215.08 Kb.
Сторінка11/21
Дата конвертації12.11.2019
Розмір215.08 Kb.
Назва файлу-
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21
Функція впливу (дії) полягає в тому, що за допомогою мовлення ми намагаємося спонукати іншу людину або групу людей до певної дії або формуємо у слухачів певну точку зору на що-небудь. Як правило, ця функція мовлення здійснюється через наказ, заклик або переконання. Фізіологічною основою здійснення цієї функції мовлення є особливий стан другої сигнальної системи в структурі психічної регуляції організму і поведінки людини. Так, за допомогою сугестії лікар-психотерапевт може викликати в людини певні відчуття, зокрема пов’язані з лікувальним ефектом. Наприклад, навіювання почуття тепла часто дозволяє зняти напад астми. За допомогою навіювання також можна допомогти людині відмовитися від куріння тютюну, вживання алкоголю.

Таким чином, спочатку мовлення розкриває свій зміст через соціальну ситуацію спілкування, яка втілюється у двох функціях, – повідомлення і впливу (дії) на себе й на інших. На цій підставі мовлення характеризується ще однією функцією – функцією регулювання своєї власної поведінки, поведінки і діяльності інших людей. Регулююча функція мовлення проявляється також в організації й об’єднанні інших психічних процесів.

З регулюючої функції походить тісно пов’язана з нею функція планування – планування людиною своєї діяльності і поведінки в суспільстві, діяльності і поведінки людей, що навколо.

Ще однією найважливішою функцією мовлення і мови в мовній діяльності людини є функція узагальнення (позначення). Спілкування між людьми стає можливим, коли всі особи, що спілкуються, користуються одними і тими ж словесними знаками з одним і тим же значенням. «Спілкування, – вказував Л. С. Виготський, – засноване на розумному усвідомленні і навмисній передачі думок і переживань, неодмінно вимагає відомої системи засобів. Таким засобом є узагальнення. Вищі форми психологічного спілкування можливі завдяки тому, що людина за допомогою мислення узагальнено відбиває дійсність». Узагальнення, у свою чергу, можливо лише за наявності в слова (як основного знаку мови) значення. У психології мовлення значення тлумачиться як узагальнене і стійке віддзеркалення предметного змісту, включеного в суспільно-практичну діяльність людини.

Завдяки значенням, які мають слова, і пов’язаної з ними узагальнювальної функції мовлення і мови, мовленнєва діяльність набуває ще однієї найважливішої – когнітивної, або пізнавальної функції. Мовний знак – слово, що є узагальненим віддзеркаленням навколишньої предметної дійсності, функціонує як універсальне знаряддя пізнання людиною навколишнього світу.

Специфічною для мовленнєвої діяльності у сфері спілкування є функція опанування суспільно-історичним досвідом людства, у межах якої виділяють також національно-культурну функцію та ін.

Окрім функцій, указаних вище і властивих мовній діяльності загалом, мовлення, як вважає О. О. Леонтьєв, виконує ще ряд функцій, характерних для живої розмовної мови; ці функції не обов’язково проявляються в кожному висловлюванні. До них належить функція вираження, яка полягає в тому, що за допомогою мовлення людина висловлює своє ставлення до певного предмета, явища і до себе. Як правило, при висловлюванні нашого ставлення до чого-небудь, мовлення має певне емоційне забарвлення, що сприяє розумінню оточуючих нашого ставлення до предмета, про який йдеться. Ця функція з’являється вже в новонародженої дитини в її першому крикові, у якому можуть фіксуватися інтонації невдоволення і протесту. Велику роль у регулюванні функції вираження відіграють самоконтроль, спостереження за самим собою, своїм голосом, мовленням. Експерименти показали, що в разі тихої і повільної розмови на тему, неприємну для особи, яка говорить, у неї падає кров’яний тиск, а серцева реактивність зменшується. Якщо на цю ж тему говорити швидко і голосно, то у реципієнтів відзначаються значне підвищення тиску і посилення серцевої реактивності. Інакше кажучи, відбувається ніби самогенерація емоційного явища завдяки його зовнішнім пусковим механізмам.

Ще одна функція живої розмовної мови – діакритична функція, яка служить для позначення тієї або іншої немовної ситуації і виразно проявляється в трудовій діяльності. Наприклад, широко відомі мовні вирази типу: «майна», «віра» в портових робітників. Важливу роль у живій мові відіграє також функція маркування, пов’язана із вживанням найменувань, – імен, назв місць (міст, вулиць, географічних областей). До власне мовленнєвих належить і функція контакту – разом із загальновживаними, вона використовує мовні засоби, які служать для встановлення контакту; у цьому випадку в мовному спілкуванні можуть мати місце і певні вокалізми.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка