П.І. Б. вченого Дата народження-дата смерті



Скачати 88.46 Kb.
Дата конвертації02.11.2018
Розмір88.46 Kb.
Назва файлуЕпидемиология.docx

П.І.Б. вченого

Дата народження-дата смерті

Вклад у розвиток Епідеміології

Хавкін Володимир Аронович

15.03.1860 – 26.10.1930

Винайшов протихолерну вакцину, створив першу в історії вакцину проти чуми, він першим у 1892 р. в розпал епідемії в Європі ввів власну вакцину самому собі. Особисто вакцинував більш ніж 42000 чоловік.

Савченко Іван Григорович

02.03.1862-03.11.1932

 Першим почав викладати студентам бактеріологію (1903 рік), створив Бактеріологічний інститут. Відкрив скарлатинозний токсин, зробив на собі небезпечний дослід: випив живу холерну культуру, після попередньої пробної імунізації, щоб довести ефективність імунізації через рот (цим досвідом покладено було початок методам ентеровакцинації). Опублікував понад 100 наукових праць, які були присвячені інфекційній патології, імунітету, фагоцитозі, онкології, патологічній гістології, дослідженню прокази, холери, сибірки, поворотного тифу, ревматизму, пневмонії та ін. 

Стефанський В'ячеслав Карлович

1867- 07.06.1949

Стефанський є автором більше 60 праць, присвячених різноманітним питанням імунітету, профілактики та лікування інфекційних хвороб, серед них підручник з гострих інфекційних хвороб (1929 рік)  і монографія про профілактику і клінічні появи сказу (1954 рік). Вивчаючи чуму (1901—1902 рр.), Стефанський виділив у пацюків збудника проказоподібного захворювання («паличка Стефанського»). Його вважають першовідкривачем цієї хвороби пацюків, від збудника якої, як припускають, сформувалась мікобактерія Ганзена — причинний патоген людської прокази. Він продемонстрував велике значення бактеріоносіїв у епідеміології шигельозу , один із перших запровадив в Україні інтубацію замість трахеотомії при дифтерії, у дослідах на собі спростував теорію щодо ролі блощиць у передачі епідемічного поворотного тифу, описав характерний симптом при шкірній формі сибірки (симптом Стефанського). Разом з А. А. Гринфельдом вперше в СРСР описав професійний еризипелоїд  серед працівників рибо- і м'ясоконсервних комбінатів Одеси.

Безредка Олександр Михайлович

27.03.1870 – 28.02.1940

Відкрив спосіб місцевої імунізації, який широко використовується для профілактики низки інфекційних захворювань. Вивчав механізми розвитку інфекцій в організмі, специфічність сприйнятливості до мікроорганізмів різними клітинами. Створив учення про рецептивні клітини й антивіруси. Виділив і дослідив ендотоксин черевнотифозної бактерії. Дослідив участь в імунітеті лейкоцитів, вивчав лейкотоксини та антилейкоцитарну сироватку.Розробив принципи десенсибілізації. Увів термін — анафілактичний шок. З'ясував роль нервової системи в розвитку анафілактичного шоку, розробив метод запобігання цьому шокові при сироватковому лікуванні (метод дробової десенсибілізації по Безредку).


Заболотний Данило Кирилович

16.12.1866 – 15.12.1929

Виявив шляхи проникнення збудника до організму, захисну дію протичумної сироватки, ефективність сіркової терапії залежно від часу введення сироватки після зараження та ін. Довів, що гризуни є джерелом інфекції чуми в природі, що люди заражаються чумою від гризунів. Багато зробив у вивченні та трактуванні ролі мікробіологічного чинника, біологічних властивостей збудників різних захворювань у виникненні, розвитку та згасанні епідемій.

Громашевський Лев Васильович

01.10.1887 – 01.05.1980

Розробник вчення про механізми передачі інфекції, оригінальної класифікації інфекційних хвороб, організатор системи санітарно-епідеміологічних станцій в СРСР. Основні праці присвячені загальній теорії епідеміології, а також прикладної епідеміології висипного і черевного тифів, холери, шигельозу (тоді називали дизентерією), епідемічного гепатиту.

Шафонський Опанас Филимонович


24.12.1740 – 08.04.1811

Активно боровся з епідемією чуми в Москві, досвід боротьби з якій змалював у книзі (перевидана багатьма мовами). Книга стала першою по-справжньому науковою працею про чуму, створеною на підставі власних спостережень та дослідів. Створив досить чітку систему наукових уявлень про чуму, шляхи її поширення, прояви, клініку та заходи боротьби з епідемією. О. Шафонського разом з іншими, у тому числі українськими вченими, зокрема Д. Самойловичем та К. Ягельським, по праву вважають основоположником вітчизняної епідеміології та санітарії.

Сущинський Данило Самойлович

1744 — 1805

Основоположник епідеміології, ним вивчена патологічна анатомія чуми і умови її поширення; в дослідах на собі випробувана ефективність деяких дезінфікуючих засобів, описана несприйнятливість до зараження осіб, які перенесли хворобу, запропонована щеплення (за типом варіоляції) для медперсоналу і осіб, які доглядають за хворими, зробив (хоча і невдалу) спробу виявити під мікроскопом в вмісті чумних бубонів збудника чуми.

Мечніков Ілля Ілліч

15.05.1845 – 15.07.1916

Один з основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології і мікробіології. Відкрив (1882) явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883). відкрив у круглих черв'яків раніше невідоме науці явище гетерогонії, тобто чергування поколінь з переміжними формами розмноження. створив вітчизняну школу епідеміологів, мікробіологів, імунологів і патологів; брав активну участь у створенні науково-дослідних установ, що розробляли різні форми боротьби з інфекційними захворюваннями. Низька бактеріологічних і імунологічних інститутів в країнах СНД, в тому числі і в Україні, носить його ім'я.

Мінх Григорій Миколайович

19.09.1835 – 23.12.1896

Провів ґрунтовні спостереження за поширенням прокази на півдні України та Росії. У 1878 році його відрядили для участі в ліквідації останньої автохтонної європейської епідемії чуми.

У дослідженнях протягом 1863—1865 років встановив, що кишковп і легенева форми сибірки мають єдине походження. Як вважають, він ще у 1873 році вперше описав збудників сибірки, які знайшов у тілах блукаючих клітин, але не зміг правильно оцінити значення цієї знахідки.

Мочутковський Йосип Йосипович





07.03.1845 – 23.05.1903

Займаючись вивченням тифів епідемічного висипного та поворотного тифу в 1876 році послідовно провів досліди зараження себе кров'ю хворих, перехворівши на обидва, таким чином, він довів заразливість крові хворих на ці тифи, стосовно поворотного тифу.  Провів ґрунтовні дослідження інфекційної етіології  епідемічного поворотного тифу та його епідеміологічних засад — шляхів поширення від хворого до здорових людей. 

Високович Володимир Костянтинович





14.03.1854 -26.05.1912

 Удосконалив методи імунізації проти чумисибіркиправцячеревного тифу. Брав активну участь у боротьбі з багатьма епідеміями чуми.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка