Актуальність дослідження


РОЗДІЛ 1 НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИНОГРАДАРСТВА В ЕТНОГРАФІЧНІЙ НАУЦІ



Скачати 299.14 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації13.11.2019
Розмір299.14 Kb.
Назва файлуПовна версія.doc
1   2   3   4
РОЗДІЛ 1 НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИНОГРАДАРСТВА В ЕТНОГРАФІЧНІЙ НАУЦІ
1.1 Огляд наукового доробку та джерел з теми

Виноградарство – це одне з найдавніших народних занять відомих людству. Історіографічний аналіз у даному дослідженні не обмежується літературою про саме виноградарство. Це пояснюється тим, що виноградарством людство займалося з давніх-давен, і воно залишило свій слід в багатьох сферах життя.



Практичні знання про культуру винограду і приготуванні вина, набуті людиною протягом багатовікового досвіду, вперше були узагальнені ще античними вченими.

Відомості з агротехніки винограду систематизовані в давньоєгипетській спеціальній літературі, головним чином у працях Карфагенського агронома Магона (5 ст. до н. е..). Більшість робіт вчених Стародавнього Єгипту, як і більша частина праць древнегреч. вчених, до нас не дійшли. Древнегрецький натураліст і філософ Теофраст (372-287 до н. е..) викладає методи посадки виноградної лози, щеплення та ін прийоми обробки виноградників, хвороби винограду, вплив на виноградну лозу заморозків, тепла, грунту. Римський вчений Катон (234-149 до н. е..) дає список відомих сортів винограду, описує знаряддя, що застосовуються для обрізки винограду і способи зберігання вина.

Збереглася праця "Сільське господарство" римського вченого-енциклопедиста Варрона (116-27 до н. е..), в якому викладено деякі способи посадки винограду, догляду за ним, обробітку грунту на виноградниках. Автор рекомендує садити виноград на південних схилах. У творі римського письменника і агронома Колумелли (1 ст. н. е.) "Про сільське господарство" в 12 книгах - сільськогосподарської енциклопедії давнину - дано опис 50 найбільш цінних сортів винограду і зазначено, що різні регіони мали свої власні сорти. Автор описує форму і розміри грон і ягід, їх смак і придатність для отримання вина.

Древнегрецький географ та історик Страбон у своїй праці "Географія" підтверджував, що на території всіх країн Стародавнього світу культивувався виноград,. У "Природній історії" (у 37 книгах) - своєрідної енциклопедії природничо-наукових знань античності - Пліній Старший описує близько 100 сортів винограду, згадує термін ампелотерапія і вказує, що якість вина залежить від умов вирощування винограду, насамперед від грунту.

Відомі капітальні твори ("Праці з агрономії") трьох найбільших агрономів Середньовіччя (Петруса Крещенціо з Італії, Алонсо Херрера з Іспанії, Олів'є де Серра з Франції) також містили окремі томи, присвячені виноградарству. Петрус Крещенціо (1230-1310), грунтуючись на власних спостереженнях і працях античних вчених, створив першу відому ампелографию, в якій описує пристосовність виноградної лози, форму і колір ягід, їх смак, стійкість до гниття. Крещенцио присвятив цілу главу хвороб винограду, проти замерзання рекомендував вкривати лозу на зиму.

Праці дослідників - італійця Марчелло Мальпігі,француза Турнефора, - сприяли піднесенню виноградарства наприкінці Середньовіччя. Всі відомості про виноград і вино, викладені у працях античних та середньовічних вчених, послужили основою для розвитку науково-теоретичичних знань з виноградарства, які як науки сформувалися та почали розвиватися з середини 19 століття.

У наших недалеких сусідів, росіян, виноградарство порівняно нове заняття. Воно бере свій початок від статті В. Я. Скробишевского, опублікованої в «Історії винокуріння в російській імперії». Він дав опис та зображення рослини винограду, зібрав відомості про розмноження соковитих видів винограду на Київщині в XVIІІ столітті, про закладку імператорського «регулярного саду» з виноградником при ньому, який в давнину називали «винне серце Росії» в XVIІI столітті[30].

У «Повісті минулих літ» збереглися відомості про виноробство в древніх слов’ян. Відомо, що в середині Х століття, за правління княгині Ольги на Київській Русі, виноградарство було одним з поширених занять полян.

У наступні майже тисячу років голубівництво поступово ототожнюється з землеробством, стає складовою цього єдиного поняття.

Свого часу популярною й змістовною стала збірка статей «Виноградар» (1900 рік) не менш відомого виноградаря ХІХ століття А.М. Лазаревського. У цій книзі відображено шлях творчого життя автора й виноградаря з великої літери. Тут зібрані самобутні неповторні матеріали про взаємовідносини природи і людини, про долі людей , пристрастю всього життя яких стала рослина виноград.

Значний внесок у розвиток вивчення голубівництва зробив відомий український вчений виноградар, в праці «Виноградарство с основами ампелографії» О.М. Негруль, написавши статтю «Виноградарство і виноробство», яка спиралася на книгу А.М. Лазаревського, але містила в собі більш сучасні і актуальніші відомості про дане заняття[1].

У книзі «Народні ремесла» відображена думка про те, що виноградарство є одним з важливих занять українців, авторами якої була ціла плеяда відомих авторів: Ю.Г. Легенський, В.Н. Соковрон, Н. Зонський ,
А.Г. Мороз та інші.

Про важливу роль землеробства в житті українців згадується в книгах С. П. Павлова «Українське народознавство» та А. П. Пономарьова «Українська минувщина». Автори відзначають помітну роль виноградарства в повсякденному житті українського народу.

Виноград був ще й окрасою духовного життя людей. Тому виникає потреба дослідити символічне та міфологічне значення голуба у віруваннях в різні часи та на різних територіях. Саме ці питання висвітлюються в енциклопедії, створеній за редакцією С.А. Токарьова «Міфи народів світу» та довіднику, створеному за редакцією В. Війтовича «Українська міфологія».

У посібнику з релігієзнавства за редакцією А. В. Воронянського містяться рідкісні данні про місце виноградарства в духовному житті людини. Як виявилось, виноград відігравав значну роль у релігійних уявленнях найдавніших культур, таких як грецька, римська, слов'янська та інших.

Образ винограду та виноградної лози широко використовується в українському фольклорі, у традиційних промислах та ремеслах.
Ця проблематика висвітлена в «Українському мистецтві» Вадима Щербаківського, де систематизуються відомості по орнаментації українського мистецтва[13].

Незамінною працею для всіх голубарів стала «Виноградарство по-новому» австрійця Ленца Мозера . Автор у своїй книзі детально описує тезнологію вирощування винограду в різних природніх умовах

Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину XIX —кінець XX століття, бо саме цей часовий відрізок є „золотим” періодом етнографії, базовим не лише для студіювання культурно-духовного феномену виноградарства внаслідок зацікавлення ним вчених-етнографів як предметом наукового вивчення, а й багатьох інших важливих наукових проблем. Як виявилося у вивченні наукового доробку та джерел з теми, це заняття у пращурів українців сягає в глибину тисячоліть [32].

Отже, українське виноградарство, зі своїми самобутніми традиціями, загалом привернувши до себе увагу багатьох дослідників, все ж вивчене на сьогодні далеко недостатньо. Огляд літературних джерел показує відсутність спеціального комплексного дослідження, яке б певною мірою розкривало специфіку традиційних уявлень та вірувань пов’язаних з голубівництвом , їх особливостей у межах окремих етнографічних районів та груп, та виявляло притаманні їм загальноукраїнські та загальнослов’янські риси.



1.2 Виноградарство в народній творчості та образотворчому мистецтві.

На всіх етапах розвитку людського суспільства виноград привертав до себе увагу яскравою живою зеленню, ошатними гронами різних кольорів і відтінків, високою поживністю ягід з їх приємним освіжаючим смаком, великою життєвою силою і невибагливістю. Арабська легенда стверджує, що перший виноградник був посаджений Адамом, а диявол полив його кров'ю мавпи, лева і свині. Давня легенда оповідає, що забороненим деревом з раю була не яблуня, а виноградний кущ. Відома грузинська легенда дійшла до наших днів про те, як давним-давно один чоловік викопав у лісі лозу і посадив її біля житла. У подяку за це лоза подарувала йому незвичайні плоди.

Майже аналогічні легенди, пов'язані з місцевими варіаціями і віруваннями, зустрічаються у різних народів світу. Багато легенд намагаються пояснити походження і доцільність різних прийомів догляду за виноградником. Давньогрецька легенда свідчить, що родючістю виноградних лоз виноградарі зобов'язані ослу, який одного разу неабияк обскуб одну з них. На наступний рік ця лоза принесла ягоди вдвічі крупніше. З тих пір лози обрізують щорічно, чого раніше робити не здогадувалися. Подібні оповіді були складені і у стародавніх єгиптян, де замість віслюка фігурували кози.

Виноградна лоза постійно використовувалася в якості декоративного мотиву в релігійному мистецтві і архітектурі. Її можна знайти на стародавніх християнських саркофагах, на фресках в римських катакомбах, на візантійських мозаїках і середньовічних вітражах і кам'яній скульптурі.. У античного бога вина Бахуса корона з виноградного листя і грон.

Протягом тисячоліть мистецтво було на службі релігії, внаслідок чого майстри кисті і різця надавали своїм роботам про виноград релігійний характер. Виноград був складовою частиною багатьох міфологічних сцен. За переказами, Зевскис (5-4 ст. ст. до н. е..) так жваво і принадно зобразив виноград, що птахи помилялися і прилітали поласувати його ягодами, приймаючи їх за справжні. В середні віки з'являються ілюстрації, присвячені винограду. Так, мініатюри 15 ст. (і більш пізні) зображують обробіток ґрунту, догляд за лозою, збирання врожаю і ін прийоми. Часто при оздобленні церков (Сан-Марко у Венеції, Свята Элизабета в Марбурзі та ін) в якості декоративних мотивів широко використовувалися виноградна лоза і грона. Скульптори всіх часів виявляли великий інтерес до винограду. Вирізні листя, кучеряве лози, литі грона служили декоративними елементами стародавніх гробниць та колон.

На біломармуровому саркофазі київського князя Ярослава Мудрого і на древніх храмах є зображення лози і грон винограду. Сучасні скульптори також використовують тему винограду. Трудівників-виноградарів втілив у скульптурах Л. Дубиновский (Молдова), мармурові барельєфи видатних вітчизняних учених-виноградарів виконав С. Чиж (Україна). Протягом багатьох століть виноград служив джерелом натхнення для народної творчості. Стародавні греки, виготовляючи керамічний посуд, розписували їх зображеннями лози, грон і листя винограду. Такі судини були поширені по всьому узбережжю Середземного моря.

Тематика винограду знайшла своє відображення і при виготовленні вітражів. Ця тема простежується в багатьох мозаїчних панно, килими і гобеленах різних країн світу. На монетах стародавніх держав, населення яких займалося виноторгею, є зображення винограду. Найдавніша російська медаль із зображенням винограду, що відноситься до часу царювання Катерини II, була заснована для нагородження вихованок Смольного інституту. На медалі видно виноградник, а під ним напис: "Тако дозрівають".

Виноград вважається народною, побутової емблемою в країнах традиційного виноробства - Іспанії, Португалії, Франції, Греції, зокрема України Але він ніколи не використовувався в цих країнах офіційно, у державній чи релігійній - геральдиці.Всі три елементи рослини - лоза, гроно і листя - зображені на гербах Грузії та Вірменії.

Виноградна лоза і грона увійшли в герби міст та районів України: Чугуїв, Ізюм, Миколаїв, Аккерман, Ялта, Камянсько-Дніпровський, Пологівський райони Запорізької області. В гербах чотирьох союзних республік СНД (Вірменія, Грузія, Молдова, Туркменістан) також є зображення винограду. Тема винограду втілилася в графіку - в друкованих виданнях. А. Рубінштейн написав музику до балету "Виноградна лоза.

Тема винограду відображена в науково-популярних і художніх картинах. У видатної радянської кінострічки "Батько солдата" показана зворушлива турбота грузинського селянина-ратники про збереження виноградної лози, зростаючої на обпаленій війною землі.

Українське образотворче мистецтво завжди вирізнялося різноманітністю орнаментів та мотивів. Ще здавна східні слов’яни оздоблювали стіни своїх помешкань вишуканими орнаментами.

Одним з таких орнаментів, що, безперечно, мав колись магічне і, напевне, апотропеїчне значення є деревце, яке найчастіше малюють разом з абстрактним зображенням рослини винограду та тварин. Часто вживаним було зображення куща винограду з птахами. Така традиція набула особливої популярності на Півдні Ураїни, зокрема Херсонщині та Одещині.[13].

Всі стіни в хатах були прикрашені не лише малюнками, а й килимами. Орнаментика килимів мало чим відрізнялася від орнаментики стін. На килимах зображувалися рослинні мотиви деревце, квіти, чи лоза, між яким ходять «птахи миру».

Прикрашали не лише будинки, а й свій повсякденний і святковий одяг. Для зображення винограду відносили аж два яруси: нижній – земний, на якому вишивали зображенням землі, та інколи лози; однак верхній ярус значно частіше прикрашали символами самого винограду, які уособлювали людське життя. Все це увінчували символи неба.

На рушниках також часто вишивали саме виноград, як символ вірності та мудрості. [Додаток № 16]

Лозу винограду зображували також на витинанках або вирізках з кольорового паперу та інших народних витворах народного мистецтва

Орнаментальні мотиви українських писанок дуже різноманітні. Виноград у них посідає, частіше за все, провідне місце в композиції, тобто малюється на центральному ярусі яйця. Але інколи ми зустрічаємо його в ролі квітково-рослинного фону, що символізує дерево життя, та безкінечність. [Додаток № 13-17]

Найчастіше вживаним є зображення «дерева життя», біля кореня якого сидять пташки. Таке зображення обрамлюється мотивом безконечника і символізує безкінечне життя.

Зображення лози винограду було також популярним серед декоративного розпису з дерева.



1.3 Виноград, як сакральний символ в українській звичаєвості

Виноград - один з найдавніших символів родючості та достатку, життєвої сили і життєрадісності, один із найстаріших символів природної родючості на стародавньому Близькому Сході і більш важливий символ духовного життя і відродження в язичницькому і християнському світах.

Християнський символізм більш специфічний.

Виноградна лоза - один з найяскравіших символів Біблії: він відображає відносини між Богом і Його людьми. Іноді лоза згадується у зв'язку з виноградником, захищеним місцем, де Бог (Виноградар) ніжно піклується про своїх чад - про квітучы виноградны лози. Виноградна лоза використовується в якості символу Церкви Божої, бо лише в ній цей зв'язок існує.

У християнстві Христос - лоза істинна, а послідовники - гілки її. «Я правдива виноградна лоза, а Батько Мій Виноградар», - сказав Христос (Євангеліє від Івана, 15:1). . Також вона символізує церкву і віруючих, зображена як Дерево Життя з голубами, відпочиваючими на його гілках, виноградна лоза символізує душі, відпочиваючі в Христі, і духовну родючість.

У Старому Заповіті виноградна лоза, принесена посланцями Мойсея з землі Ханаанської - символ Землі Обітованої. Виноградна лоза була першою рослиною, посадженою Ноєм після Потопу, а в книзі Вихід - першим знаком того, що ізраїльтяни досягли Землі Обітованої. За давньою легендою, людина врятувався від потопу, піднявшись по лозі, яка виросла до неба. Інша легенда пов'язує виноград з ім'ям Ноя, який посадив першу лозу.

У Старому Заповіті виноград - емблема плодів землі, рівноцінна Дереву Життя. Незмінна важливість вина в християнських ритуалах заснована на символічному зв'язку між виноградом і Божим благословенням.

В Новому Заповіті - символом раю, землі, землі тим, хто причащається Тіла і Крові Христової.

Сік винограду нагадує людську кров. У містеріях виноград був символом похоті і розпусти. Але виноград розглядалося також і як символ сонячного духу - натхненника божественного ентузіазму.

Гроно винограду – невідємний атрибут божеств родючості та сільського господарства. Виноград уособлює вино життя, безсмертя, а також символ мудрості. Найбільш часто він асоціюється з богом Діонісом і символізує жертвоприношення, так як вино асоціюється з кров'ю. Цей же мотив використовується в християнській іконографії: Христа, як жертовного Агнця Божого, зображують між гронами винограду. Виноградна лоза символізує також захват, гостинність, киплячу, життям молодість.

Виноградне гроно з колоссям пшениці використовувалися в якості символу вина і хліба святого причастя. Взагалі виноград, як і євхаристійне вино є символом крові Христа. Присутність на картинах людей, трудящих на виноградниках, іноді вказує на працю праведних християн у винограднику Господа Бога: виноградне вино або виноградний лист використовуються в якості символу Спасителя .

Виноградна лоза - символ родючості і життя, Дерева Життя, а в деяких традиціях - Древо Пізнання. Лоза з гронами винограду символізує родючість і пристрасть, дика лоза - брехливість і віроломство, сплетена лоза. Виноград став духовним символом відродження, а в таїнстві євхаристії вино шанується як кров Христова. Батоги винограду були символами порятунку в похоронному мистецтві, а також традиційної емблемою гостинності, юності.

Плачуча навесні виноградна лоза, символізувала майбутню родючість. Плач надломленої лози вважався ознакою плодючості. Обтяжена плодами виноградна лоза, що спирається на мертвий в'яз, уособлює вірних друзів, яким сама смерть не в змозі перешкодити робити один для одного добро, наскільки вистачає сил. Готова впасти виноградна лоза, зростаюча без опори, це символ нерозсудливості і небезпеки.

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї. Виноград наділений в народній культурі ознаками святості: сад-виноград - це життєва нива, на якій чоловік - сіяч, а дружина повинна виховувати і доглядати родовідне дерево. Тому часто виноград в'ється на родинних рушниках.

Як бачимо, виноград сприймався як джерела потужного


магічного впливу на подальший перебіг життя людей. Такі уявлення зумовили побожне ставлення до ягоди рослини винограду. Всі ці вірування свідчать про те, якого великого значення надавали наші предки винограду та його лозі. Для них це були речі, які мали магічну силу. Та це й не дивно, бо вірування в цю рослину у всіх європейських і неєвропейських народів має свою дуже стару і цікаву історію



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка