11. Розкрити ст. 54 Конституції України права кожного громадянина на захист прав інтелектуальної власності



Скачати 86.14 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації12.02.2019
Розмір86.14 Kb.
Назва файлу-
ТипРішення
  1   2

11. Розкрити ст. 54 Конституції України права кожного громадянина на захист прав інтелектуальної власності.

Перейшовши рубіж третього тисячоліття, людство вступило в нову еру, яка характеризується не лише зміцненням загальнолюдських цінностей, а й невпинним розвитком людського інтелекту. Від того, наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх вирішення багатьох важливих політичних, економічних і соціальних проблем.

Не можна не погодитися зі словами видатного цивіліста Й. Покровського, що поряд із матеріальною, економічною діяльністю в будь-якому культурному суспільстві розвивається діяльність духовна, яка має на меті створення нематеріальних, духовних благ. Багато з продуктів цієї духовної діяльності отримують суспільне визнання, а в результаті цього стають об’єктивними, суспільними благами і навіть набувають певну економічну, матеріальну цінність. Такими є, наприклад, літературний твір, картина художника, наукове чи технічне відкриття.

Зростання ролі й значення інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності зумовлює необхідність посилення ефективності їх правової охорони і захисту.

Зараз уже ніхто не заперечуватиме, що інтелектуальна діяльність та її результати все більше набувають пріоритетного значення в усьому світі. Досвід показує, що творча інтелектуальна діяльність стає визначальною і вирішальною рушійною силою будь-якого розвитку. Саме вони визначають стратегію і тактику соціально-економічного прогресу будь-якої країни, у тому числі й України.

Забезпечення реалізації та захисту прав усіх учасників (суб’єктів) відносин інтелектуальної власності належить сьогодні до пріоритетних завдань правового регулювання. Цьому сприяє ряд факторів, у тому числі формування здатного для його втілення у життя законодавства та повноцінної судової практики, завдяки якій формуються узагальнені єдині підходи до вирішення спорів, пошук адекватних форм і способів захисту прав авторів, виконавців, винахідників, розвиток наукових досліджень та ін.

Право інтелектуальної власності як право особи на результат творчої інтелектуальної діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом, пов'язується, перш за все, із розумінням творчості і творчої інтелектуальної діяльності. Творчість людини можна визначити як глибоко усвідомлену нею потребу самовираження, самоствердження, привнесення в оточуючий світ глибинних душевних переживань задля пошуку гармонії і самовдосконалення. Здатність до творчої та інтелектуальної діяльності вирізняє людину серед інших живих істот і не залежить від віку, стану здоров'я, наявності здібностей чи таланту.

Одне із найбільш вдалих визначень творчої діяльності запропонував видатний український цивіліст і основоположник наукових розробок права інтелектуальної власності в незалежній Україні О. А. Підопригора: "Творча діяльність, або просто творчість, - це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю".

Творча діяльність притаманна кожній людині і може проявлятися в усіх сферах її життя, а широке коло видів такої діяльності зумовлює, в свою чергу, і багатоманітність її результатів.

Законодавство про інтелектуальну власність за своїм характером є комплексним, його основу, як відомо, становлять положення Конституції України, яка у ст. 41 закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності, а у ст. 54 — гарантує громадянам свободу літературної, художньої та технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.



Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності: ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує; збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Конституційне право громадян на результати своєї інтелектуальної діяльності реалізується за допомогою ряду законодавчих актів, якими забезпечується право на вибір і зайняття інтелектуальною, творчою діяльністю, свобода літературної, художньої, наукової діяльності і творчості. До таких відносяться Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991р., укази Президента України "Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України" від 20 січня 1992 р.. "Про державну підтримку наукової діяльності Академії наук України" від 22 березня 1994 р. та інші акти законодавства України.

Конституцією, Цивільним кодексом, законами України забезпечуються права інтелектуальної власності, авторські права і пов'язані з ними майнові права і моральні інтереси. Об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці.

Громадяни користуються однаковими правами інтелектуальної власності нарівні з юридичними особами і державою. Ці права гарантуються тим, що без згоди автора (власника) ніхто не може використовувати їх, крім винятків, визначених законом. Так, у відповідності із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. винахіднику належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково. Право власності на винахід (корисну модель) засвідчується патентом. Законом "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. охороняються твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Автору або іншій особі, яка має відповідне право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом.

Охорона результатів інтелектуальної власності забезпечується Цивільним кодексом України, а також законами "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р., "Про племінне тваринництво" від 15 грудня 1993 р., "Про науково-технічну інформацію" від 25 грудня 1993 р. та ін.

З метою захисту своїх прав особа, яка має авторське право або будь-яку правомочність на твір, для посвідчення авторства на обнародуваний чи не- обнародуваний твір протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво. Спори щодо права інтелектуальної власності і результатів інтелектуальної діяльності вирішуються судами.

З метою забезпечення прав на результати інтелектуальної діяльності держава сприяє розвитку науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством. Основні напрямки, форми і методи державної підтримки в цій сфері визначені у згадуваному вище законі "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності", в інших законодавчих актах, в міжнародних договорах. Держава виявляє турботу про розвиток національно-культурних потреб українців, які проживають за межами, сприяє організації центрів української культури і мистецтва, створює спеціальні фонди, проводить спільні заходи, здійснює підготовку спеціалістів. Держава сприяє розвитку творчих організацій, спілок і об'єднань, надає державну підтримку видатним ученим, винахідникам, літераторам, майстрам культури та мистецтв, творчим колективам.

Конституційні гарантії прав громадян на розвиток і результати інтелектуальної діяльності проявляються в турботі держави про збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що мають культурну цінність, в охороні культурної спадщини. Правові, економічні, соціальні та організаційні засади розвитку культури, основні напрямки діяльності держави у сфері створення, поширення та використання культурних цінностей, вжиття заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, що знаходиться за її межами, визначені в Основах законодавства, прийнятих Верховною Радою.



Нагальна необхідність ефективної охорони інтелектуальної власності для України зумовлюється обраною нею стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, забезпеченням соціальної орієнтації економіки та інноваційного соціально-економічного розвитку, що має спиратися, насамперед, на активізацію власного інтелектуального потенціалу. Україна вже є учасницею більшості (15 з 26) з універсальних міжнародних конвенцій і договорів у сфері охорони інтелектуальної власності. Це свідчить про її інтелектуальне прогресуюче входження до світових структур, які регулюють власність. Проте така участь все ще є недостатньою. Головною проблемою є відсутність участі України в СОТ та Угоді ТРІПС, а також у ряді нових конвенцій і договорів. Це значною мірою пов´язано з недостатньо відпрацьованою базою відносно інтелектуальної власності в правовому аспекті. Так законодавство України про інтелектуальну власність надзвичайно молоде, і його становлення продовжується одночасно зі становленням державності та формуванням правової держави. У процесі розбудови правової держави України надзвичайно важливою є роль цивільного законодавства, складовою частиною якого є законодавство про інтелектуальну власність. Вперше термін «інтелектуальна власність» було використано в Законі України «Про власність» від 7 лютого 1991 року. Термін «охорона інтелектуальної власності» означає сукупність економічних, юридичних, політичних та інших заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав інтелектуальної власності. На противагу охороні, під захистом інтелектуальної власності розуміють заходи, спрямовані на відновлення становища власників прав інтелектуальної власності у випадку, якщо такі права були порушені. Отже, поняття охорона і захист є далеко не синонімами. Підсумовуючи все вище сказане, можна констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й організаційна системи державних органів, які прямо або опосередковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуальної власності.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка