1. Сутність ринкової інфраструктури та її роль у ринковій економіці



Скачати 159.56 Kb.
Дата конвертації12.02.2019
Розмір159.56 Kb.
Назва файлуреферат нац. екон.docx

ЗМІСТ

ВСТУП


1. Сутність ринкової інфраструктури та її роль у ринковій економіці.

2. Елементи інфраструктури ринку .

3. Основні принципи функціонування.

ВСНОВОК
ВСТУП


У процесі поглиблення ринкових умов господарювання виникає необхідність створення ринкової інфраструктури, яка забезпечила б вільний рух товарів і послуг на ринку. В класичному розумінні ринок - це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів та послуг. Для забезпечення нормального режиму функціонування ринку необхідне існування ряду підсистем, служб, підприємств, опосередковуючих ринкові угоди. Ринок, як форма взаємовідносин між окремими відокремленими господарськими суб'єктами, має свою специфічну інфраструктуру.

Термін "інфраструктура" (від лат. infra - підстава, фундамент і structura - будова, взаєморозташування) вперше був застосований у дослідженнях західних економістів.

Є декілька варіантів пояснення походження цього терміна. За одним із них, виникнення інфраструктури пов'язане з будівельним виробництвом, тобто вона ототожнювалася з фундаментом будови. За іншим, термін пов'язаний з військовим напрямком дій і означає комплекс споруд і комунікацій, що забезпечує успішні військові операції


  1. Сутність ринкової інфраструктури та її роль у ринковій економіці

Однією з основних передумов ефективної та конкурентоспроможної діяльності суб'єктів економіки є розвинута інфраструктура ринку. Розвиток ринкової інфраструктури є запорукою усунення організаційно-економічних обмежень для налагодження взаємодії між суб'єктами ринку і забезпечує системну єдність усіх інститутів ринку - від структур, що безпосередньо здійснюють товарне виробництво, до механізмів взаємодії між сферою виробництва й обігу, виробниками й споживачами. Тобто ефективне функціонування ринку як засобу координації економічних дій та взаємодії економічних суб'єктів, що ґрунтується на ціновій системі та конкуренції, безпосередньо залежить від постійно відтворюваного ринкового середовища, важливим елементом якого є ринкова інфраструктура.

Ринкова інфраструктура - це сукупність підприємств, установ, організацій, які забезпечують стабільний розвиток і функціонування ринкового механізму регулювання економіки, багаторівневе функціонування господарських взаємозв'язків, взаємодію агентів ринку, безперебійний рух товарів, послуг, різних цінностей, робочої сили в різноманітних сферах суспільного відтворення.

За природою ринкова інфраструктура є інституціональною трансакцією. Тобто елементи ринкової інфраструктури в особі установ та організацій виступають інституціями, які формують умови функціонування суб'єктів ринкових відносин, закріплюючи їх через систему норм, правил, законів.

Роль інфраструктури в забезпеченні функціонування національного ринку визначається функціями, реалізацію яких вона забезпечує. Такими основними функціями є: забезпечення безперебійного функціонування господарських взаємозв'язків, взаємодії суб'єктів ринкової економіки, їх регулювання, взаємозв'язків та взаємодії суб'єктів ринкової економіки; регулювання руху товарно-грошових потоків; доведення товару до безпосереднього споживача (інститути інфраструктури допомагають товару знайти споживача); перерозподіл ресурсів між різноманітними галузями й усередині них (ця функція забезпечується як через переорієнтування на випуск нової продукції, так і через обслуговування ринку цінних паперів; мінливий курс акцій призводить до переміщення капіталів з однієї галузі в іншу, підтримуючи тим самим визначений рівень пропорційності в розвитку економіки); акумуляція тимчасово вільних коштів, регулювання грошового обігу (банківські організації інфраструктури ринку, зайняті кредитним підприємництвом, мобілізують вільні кошти населення і підприємств; у результаті формується ринок грошей, розширюються інвестиційні можливості підприємств, пришвидшується товарообмін; крім того, через зміну ставки банківського відсотка фінансово-кредитні організації можуть впливати на структуру інвестицій, забезпечуючи їх перерозподіл між галузями, пришвидшуючи або уповільнюючи темпи економічного зростання).

Названі функції демонструють, що основне призначення інститутуцій інфраструктури - це обслуговування взаємовідносин виробників товарів і їх безпосередніх споживачів. Продуктом функціонування елементів ринкової інфраструктури є посередницька послуга.

Очевидно, що ринкова інфраструктура справляє визначальний вплив на функціонування економічної системи в цілому, вона займає великий економічний простір, в якому узгоджуються інтереси та реалізуються цілі товаровиробників і споживачів. Водночас це сфера прикладання складної і висококваліфікованої праці, яка має велике значення для створення робочих місць і забезпечення зайнятості населення. Досвід розвинутих країн світу доводить, що за наявності розвинутої ринкової інфраструктури ефективно реалізуються державна регуляторна політика, сучасні системи маркетингу й стратегічного планування, досягаються високі показники економічного і соціального розвитку.


  1. Елементи інфраструктури ринку та основні принципи їх функціонування

Елементи ринкової інфраструктури представлені сукупністю різноманітних підприємств, установ, організацій, що обслуговують суб'єктів ринку, допомагають їм нормально функціонувати і діють у межах окремих ринків: ринку робочої сили, ринку засобів виробництва, ринків банківських послуг, інвестицій, фінансів, ринків інформації, маркетингових послуг.

З огляду на складну структуру ринку та різноманітність аспектів функціонування його суб'єктів, на обслуговування яких орієнтована ринкова інфраструктура, остання в науковій літературі розглядається в різних ракурсах. Зокрема, зміст ринкової інфраструктури виражають такі взаємопов'язані складові: інституціональна, інформаційна, нормотворча, ринкове мислення та поведінка населення.

Інституціональна складова є класичною формою вияву ринкової інфраструктури і виражається через сукупність інституцій-організацій та інститутів - норм, правил, настанов, що мають як формальний, так і неформальний характер. У рамках ринкової інфраструктури розрізняють дві групи інституцій - загального призначення і спеціальні. Інституції загального призначення зазвичай не зорієнтовані на виконання тільки тієї чи іншої функції у складі інфраструктури, а беруть участь у реалізаці також інших цілей і завдань, оскільки багато з них належать державі, реалізують не тільки комерційні цілі й передбачають взаємодію або з товарними, або з грошовими потоками. Так, до загальних інституцій інфраструктури в рамках обслуговування товарних потоків ринкової економіки належать: шляхи, порти, аеродроми, вантажний і пасажирський транспорт, підприємства зв'язку. Інституції спеціального характеру, які функціонують у цій частині ринкової економіки, представлені як комерційними структурами (товарні біржі, підприємства оптової і роздрібної торгівлі), так і державними - митними органами, державними органами, які надають дозволи й ліцензії для зайняття дільністю в цій сфері.


Умови для формування та переміщення грошових потоків також забезпечують як приватні, так і державні інституції. В переліку приватних відправна роль належить банкам як універсальним інституціям грошового ринку. Набувають розвитку в сучасних умовах також небанківські фінансово-кредитні інституції, які здебільшого мають спеціалізований характер. До них належать страхові компанії, пенсійні фонди. Серед державних інституцій у цій частиш інфраструктури визначальними є центральний банк (НБУ в Україні) та органи податкової служби.

Інформаційна складова ринкової інфраструктури представлена інформаційними мережами та потоками, а також інституціями, що їх забезпечують, - засобами масової інформації, інформаційними й рекламними компаніями, мережами Інтернет. Саме елементи інформаційної складової забезпечують зворотний зв'язок інфраструктури із зовнішнім середовищем, що є передумовою її адаптації до вимог ринкової економіки на кожному етапі розвитку.

Ефективного виконання ринковою інфраструктурою закріплених за нею функцій можна досягти через забезпечення належного формування кожної з її основних складових та налагодження їх гармонійної взаємодії на основі узодженого розвитку. Зарубіжний і вітчизняний досвід доводить, що формування всього набору Інституцій ринкової інфраструктури, без належного законодавчо-нормативного забезпечення їх діяльності та переходу до прогресивного економічного мислення, неспроможне забезпечити достатні умови розвитку ринку. Прикладом такої ситуації в Україні є динамічний розвиток фінансових інституцій, який без належного законодавчого регулювання їх діяльності супроводжується значними і частими порушеннями прав споживачів фінансових послуг, обманом вкладників фінансовими структурами.

Елементи ринкової інфраструктури, за допомогою яких реалізуються її функції, поділяють на три блоки: організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідницьку інфраструктуру ринку.


До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі, аукціони, торговельні доми, торговельні палати, холдингові, брокерські компанії, інформаційні центри, ярмарки, сервісні центри, різноманітні асоціації підприємців і споживачів, державні інспекції, транспортні комунікації, засоби зв'язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, інституції, які мобілізують тимчасово вільні грошові ресурси, перетворючи їх на кредити, а потім і на капіталовкладення.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає наукові інститути з вивчення ринкових проблем, венчурні фірми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

Розвиток ринкової інфраструктури як обслуговуючої системи визначається структурою, запитами, рівнем розвитку національного ринку. Тобто елементи ринкової інфраструктури формуються і класифікуються за видами ринків, які вони обслуговують: ринком товарів і послуг, фінансовим ринком, ринком праці (робочої сили).

Інфраструктура товарного ринку представлена сукупністю видів діяльності та інституцій, які забезпечують безперебійний обіг речових чинників виробництва і товарів кінцевого споживання та надають комплекс послуг зі сприяння організації товарного обігу та повнішого задоволення попиту споживачів. Вона створює умови для прискоренішого обігу товарних ресурсів в економіці, вдосконалення ринкового процесу реалізації продуктів праці, оптимізації комерційних зв'язків, поліпшення матеріально-технічної бази обігу.

Завдяки діяльності суб'єктів інфраструктури товарного ринку виробники мають можливість формувати ефективні канали розподілу, щоб представити свій товар на ринку. Важливою є їхня роль у встановленні відповідності між попитом і пропозицією товарів. Більшість виробників у великій кількості випускає обмежений асортимент продукції, проте завдяки діяльності суб'єктів ринкової інфраструктури він трансформується у споживчий асортимент, необхідний конкретному споживачеві.

Продуктом діяльності інфраструктури товарного ринку найчастіше є "інтегрований товар", продаж якого супроводжується наданням комплексу послуг. Головна відмінність послуг, пов'язаних із продажем і використанням товару в матеріально-речовій формі, від інших видів послуг полягає в тому, що вони не віддільні від цього товару, не існують окремо від нього. Товар може продаватись без надання послуг, але послуги без товару не можливі.

Вирізняють такі складові інфраструктури товарного ринку з окресленим набором елементів-інституцій:

- організаційна складова: оптові й торговельно-посередницькі структури, товарні біржі, брокерські, дилерські, лізингові та інші посередницькі організації, власні комерційні структури великих промислових підприємств І галузевих господарських формувань, підприємства дрібнооптової та роздрібної торгівлі;

- матеріальна складова: складське господарство, таропакувальні системи, вантажно-розвантажувальні й транспортні системи;

- інформаційна складова: інформаційні й довідкові системи стосовно продукції, її виробників та споживачів, умов постачання та цін, маркетингові й консалтингові фірми;

- кредитно-розрахункова складова: фінансово-кредитні установи, страхові, юридичні, аудиторські фірми, банки, що забезпечують безперервність розрахунків під час купівлі-продажу товарів та послуг, фінансують створення необхідних товарних запасів і матеріальних резервів, а також інвестиції для розвитку матеріально-технічної бази;

- кадрова складова: фахівці, працівники різного рівня кваліфікації відповідного фахового спрямування, з яких формуються трудові колективи суб'єктів господарювання ринкової інфраструктури, спеціалізовані навчальні заклади з підготовки працівників і фахівців для сфери товарного обігу.



  1. Основні принципи функціонування.

Функціонування фінансового ринку, до складу якого входять ринки грошей та цінних паперів, забезпечується розвинутою спеціалізованою інфраструктурою, яка є сегментом фінансової діяльності ринкової економіки, створюється для обслуговування фінансового ринку та забезпечення його нормального функціонування.

До інфраструктури фінансового ринку належать: професійні учасники - торговці цінними паперами; організатори торгівлі - фондові біржі та позабіржові фондові торговельні системи; посередники в торговельних угодах - брокери та дилери; посередницькі фінансові інститути - комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, спілки, ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, фонди грошового ринку, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди; реєстратори цінних паперів; депозитарії, клірингові депозитарії; розрахунково-клірингові банки; саморегулівні організації ринку цінних паперів; інформаційно-аналітичні інститути.

Особливе місце серед елементів інфраструктури фінансового ринку посідають фондові, валютні біржі, брокерські компанії, комерційні банки, інвестиційні та інноваційні фонди, холдингові компанії.

Фондова біржа - це установа фінансового типу, основним завданням якої є зосередження в одному місці попиту і пропозиції цінних паперів та інших видів фінансових ресурсів; форма ринку, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів. З одного боку, завдяки біржі встановлюються ціни, курс цінних паперів і виявляються потреби у фінансових ресурсах, а з іншого - вона забезпечує вигідне інвестування, вкладення вільних коштів. На фондовій біржі мобілізуються і концентруються тимчасово вільні грошові нагромадження та заощадження через продаж цінних паперів, а також здійснюється кредитування і фінансування державного і приватного секторів через купівлю цінних паперів. Біржа регулює процес переливання фінансових ресурсів і капіталів.
На фондових біржах продають і купують акції та облігації акціонерних компаній, а також облігації державних позик. Операції здійснюються як із раніше випущеними цінними паперами, так і з тими, емісія котрих щойно завершена, за умови, що вони зареєстровані на біржі.

Валютні біржі - це установи, де здійснюється купівля-продаж іноземної валюти і формуються поточні курси валют (валютні котирування) на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції. В основному функції валютних бірж аналогічні функціям бірж інших типів з урахуванням специфіки товару, що обертається на них: котирування валют, оформлення угод купівлі-продажу, регулювання міждержавного переливання капіталу.

У сучасних ринкових умовах основну частину посередницьких операцій здійснюють великі брокерські фірми, що мають широку мережу філій, тісно пов'язаних з банками. Брокерські компанії і фірми як інституції ринкової інфраструктури фінансового ринку - це офіційні організації, що займаються посередницькою діяльністю під час укладення угод між покупцями і продавцями валют, цінних паперів та інших цінностей на фінансових біржах. Вони діють за дорученням і за рахунок клієнтів, одержуючи за посередництво певну плату.. Страхові брокери - це маклери, які підшукують клієнтам, що мають потребу в певному виді страхування, найвигіднішу для цього компанію. До біржових брокерів належать ті, хто здійснює посередницькі операції з цінними паперами і товарами, які обертаються на біржі.

В Україні основними гравцями на фондовому ринку виступають банки. Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності. Комерційні банки є фінансовими підприємствами, які створюються на пайовій та акціонерній основі і здійснюють фінансово-кредитні й розрахункові операції за дорученням клієнтів на договірних засадах. Вони різняться за належністю статутного капіталу і способом його формування (у формі акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, з участю іноземного капіталу, іноземних банків тощо), за видами операцій (універсальні та спеціалізовані), а також за територією діяльності (регіональні та загальнонаціональні).

На ринку фінансових послуг України в останні роки закріпились кредитні спілки - неприбуткові громадські організації, що діють на кооперативних засадах з метою соціального захисту своїх членів шляхом здійснення взаємокредитування за рахунок їх акумульованих заощаджень. Кредитна спілка створюється і діє насамперед для забезпечення можливості членам спілки отримати кредит на прийнятних для них умовах. Відсотки, отримані спілкою за кредитами, становлять її дохід, який надалі спрямовується на формування фондів та нарахування відсотків на вклади членів спілки.

Альтернативою мікрокредитування на сьогодні є лізине, у тому числі фінансовий. Тобто, якщо підприємцю необхідно отримати кредит для закупівлі транспортних засобів, обладнання та устаткування тощо, він має можливість використати механізм лізингу. Тут необхідно зауважити, що лізингові платежі іноді вищі, ніж відсотки за використання банківського кредиту, разом з тим цей механізм дає можливість отримати необхідний предмет без наявності застави.

До елементів ринкової інфраструктури фінансового ринку України, які набувають розвитку, належать недержавні пенсійні фонди

Різновидом кредитно-фінансових структурних утворень є Інвестиційні фонди, що акумулюють кошти приватних інвесторів через емісію власних цінних паперів (зобов'язань) і розміщують їх в акції та облігації підприємств у своїй країні та за кордоном. Зазвичай вони випускають великий пакет акцій під час створення компанії, а також набір боргових зобов'язань (облігацій). Залучені кошти інвестиційні компанії вкладають в акції корпорацій. Вони покликані виконувати у процесі приватизації важливу двоєдину функцію: формувати первинний ринок цінних паперів і сприяти зниженню ризику при купівлі акцій. З цією метою інвестиційні фонди випускають власні акції. На фінансування новітніх науково-технічних розробок і ризикових проектів, як на безповоротній, так і на поворотній (кредитній) основі, зорієнтована діяльність інноваційних фондів. Завдання інноваційних фондів полягає: в наданні фінансової допомоги венчурним організаціям і науковим колективам, у вкладенні коштів у розробки, пов'язані з великим комерційним ризиком. Ці фонди утворюються в основному за допомогою спонсорських внесків підприємств, об'єднань, вітчизняних та іноземних фірм, банків. Розподіляються вони на конкурсній основі після розгляду заявок проектів, що надійшли.

Важлива роль з надання послуг у галузі розрахункових та інших комерційних операцій належить фірмам з факторингу. Факторингова компанія - фінансова установа, яка здійснює в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб операції з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Успішному функціонуванню підприємницьких структур, як на фінансовому, так і товарному ринку, значною мірою сприяють аудиторські фірми. Аудиторська фірма - це незалежна організація, яка на замовлення клієнта та за його кошти здійснює ревізію його господарської діяльності з метою виявлення прорахунків та резервів удосконалення, контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, бухгалтерські звіти та баланси.

Інфраструктура ринку праці включає державні та недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці. Основною функцією інфраструктури ринку праці є регулювання ринку робочої сили, відносин між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, її умов, вирішення соціально-трудових конфліктів.

Велика роль у системі інституцій інфраструктури ринку праці в Україні належить державній службі зайнятості, яка функціонує відповідно до Закону України "Про зайнятість населення". У службі зайнятості, яку ще називають біржою праці, не відбуваються процеси купівлі-продажу товару - робочої сили. Згідно із Законом, послуги, пов'язані з забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою зайнятості безоплатно.

До функцій інфраструктури ринку праці належать також посередництво між працівником та роботодавцем, сприяння їх контактам і взаємодії, допомога в доборі працівників та виборі місця роботи, в укладанні трудового контракту. Основну частину цієї роботи виконують недержавні організації - кадрові агенції, агенції з добору персоналу, агенції з працевлаштування, організації, що надають послуги з профорієнтації, консалтингу персоналу, лізингу персоналу тощо, попит на послуги яких зростає пропорційно розвитку та диференціації ринку праці.

Формуванню цивілізованого ринку праці сприяють елементи ринкової інфраструктури, діяльність яких орієнтована на забезпечення захисту інтересів як роботодавців, так і найманих працівників. До таких інституцій ринкової інфраструктури ринку праці належать профспілки, громадські організації підприємців, об'єднання працівників з обмеженою конкурентоспроможністю, державні органи з контролю за охороною праці, умовами праці та дотриманням колективних договорів, органи державного посередництва в питаннях соціального партнерства. Завданням участі спеціальних державних органів у відносинах суб'єктів ринку праці є забезпечення паритетності відносин, організація та регулювання політики зайнятості за допомогою економічних інструментів і правових норм.

Функціонування та дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. На сучасному етапі розвитку економіки України дуже важливо закріпити цілі розвитку ринкової інфраструктури в переліку пріоритетів реалізації економічної стратегії держави з тим, щоб забезпечити надійне підґрунття ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки. Розбудова ринкової інфраструктури має відбуватися випереджальними темпами порівняно з іншими складовими національної економіки, оскільки вона створює реальні передумови для розширення меж конкурентного середовища і динамічного розвитку економіки.

ВСНОВОК


Розвинена ринкова інфраструктура - необхідна передумова ефективного розвитку національної економіки. Як і будь-яка інша частина в економіці країни, ринкова інфраструктура може змінюватися і час від часу потребує реформування. Проте глибина реформування істотно відрізняється залежно від рівня розвитку та ступеня реалізації ринкових механізмів. Тому реформування більш властиве розвиненим країнам ринкової економіки. Україна, як держава, що здійснює ринкові перетворення, має в основному здійснювати роботу, спрямовану на власне формування інфраструктури національної економіки.

У даний час відбувається розширення та ускладнення функцій, які виконуються інфраструктурою, зростає її роль в процесі організації та функціонування різних видів ринку. Значною мірою саме стан інфраструктури забезпечує ефективне відтворення товарних відносин, сприяє стійкості та економічності функціонування сформованих ринків. У зв'язку з цим змінюються вимоги до ринкової інфраструктури, до її загальної конфігурації і окремих елементів. Відповідно до нових умов інфраструктура формує можливості для стабільного функціонування економіки та реалізації потенціалу, закладеного в ринкових відносинах. У цьому контексті питання аналізу і вироблення перспективних напрямів розвитку інфраструктури ринкової економіки набувають істотне як теоретичне, так і практичне значення.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка