1. Передумови, причини та рушійні сили визвольної війни



Скачати 129.81 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації16.03.2019
Розмір129.81 Kb.
Назва файлуІсторія. Б.Хмельницький.docx
  1   2   3   4   5

1.Передумови, причини та рушійні сили визвольної війни

В першій половині XVII ст. в Україні зберігався цілий вузол протиріч, серед козаків, селян, міщан жевріло невдоволення, і для організації нового повстання бракувало лише відважного і енергійного керманича. В лютому 1648 р. Богдан Хмельницький, обраний запорожцями гетьманом, організував нове козацьке повстання, що ознаменувало початок грандіозної Національно-визвольної війни, яка тривала до 1676 р.



У ході цієї війни відбулися докорінні зміни у житті українського соціуму – в державному устрої, соціально-економічних відносинах, у духовній сфері.

Причини національно-визвольної війни:

  1. здійснення польською шляхтою щодо України політики соціального, національного та релігійного гноблення, курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану;

  2. стрімкий розвиток національної самосвідомості українців;

  3. формування на основі козацтва нової української політичної еліти, яка визначила національні інтереси і сформувала цілі українського руху, розробила його політичну програму, відіграла провідну роль у процесі державотворення.

Рушійні сили визвольної боротьби:

  1. козацтво – стало керівною і провідною силою визвольної боротьби, ядром української армії;

  2. селянство – виступало проти національного, релігійного та, насамперед, проти соціального гноблення;

  3. міщани – відіграли важливу, а в окремих регіонах (західне Поділля, Волинь, Галичина) – провідну роль у національно-визвольній і соціальній боротьбі;

  4. частина української шляхти – відіграла помітну роль в перші чергу у формуванні нової української еліти, політичної програми, розбудові державності;

  5. представники православного духовенства – взяла безпосередню участь у подіях революції, у процесах державотворення.

Цілі боротьби:

  1. ліквідація польського і будь-якого іншого панування;

  2. звільнення від національно-релігійного гноблення;

  3. ліквідація магнатського землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарювання, кріпацтва, завоювання особистої свободи і права власності на землю селян, козаків, міщан;

  4. генезис ідеї утворення незалежної соборної української держави.

Характер національно-визвольної війни:

Виходячи з причин, складу учасників та цілей Національно-визвольної війни, її характер визначають як національно-визвольний, релігійний, соціальний.



В історичній літературі висловлюється думка про наявність у подіях 1648 – 1676 рр. в Україні елементів революції, оскільки соціальна боротьба була спрямована на встановлення нової за своєю суттю моделі соціально-економічних відносин.

До сьогодні питання про періодизацію й хронологічні межі Національно-визвольної війни середини XVII ст. залишається дискусійним. Більшість вітчизняних дослідників визначають п`ять періодів перебігу Національно-визвольної війни:



  • перший (лютий 1648 – червень 1652 рр.) – період найбільшого розмаху та інтенсивності національно-визвольної та соціальної боротьби;

  • другий (червень 1652 – серпень 1657 рр.) – період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України;

  • третій (вересень 1657 – червень 1663 рр.) – порід різкого загострення соціально-політичної боротьби, що призвело до громадянської війни і розколу козацької України на Правобережну і Лівобережну;

  • четвертий (липень 1663 – червень 1668 рр.) – період відчайдушної боротьби національно-патріотичних сил за возз`єднання України в умовах прагнення польського й російського урядів поділити Українську державу;

  • п`ятий (липень 1668 – вересень 1676 рр.) – період кризи і поразки визвольної війни; ліквідація державності на Правобережжі.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©bezref.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка